Новини



12 лютий 2018

153 роки тому народився польський поет Казимир Пшерва-Тетмаєр

 

Народився 12 лютого 1865 року в Людзьмежі, був рідним братом художника Володимира Тетмаєра і двоюрідним – Тадеуша Боя-Желенського.

 

У 1884-1886 роках навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету. Дебютував 1886 р. поемою в прозі «Iлля». Співпрацював з часописами «Ілюстрований тижневик», «Кур’єр Варшавський» і краківський «Час».

 

Справжнім початком творчості Тетмаєра вважають, видані 1891 р. «Поезії» – книгу, з якої, на думку критиків, у польській літературі розпочався період модернізму. 1894 року вийшла книга «Поезії. Серія Друга», яка принесла йому велику славу і популярність. Це визнання підтвердила, видана 1898 р. збірка «Поезії. Серія Третя». На думку загалу, Тетмаєр був втіленням поета-модерніста. Виявом цього було те, що Виспянський обрав його прототипом поета у п’єсі «Весілля».

 

У молодості він живу Людзьмежі, добре знав Підгалля і Татри, був одним з перших польських альпіністів. 1892 р. брав участь у першому сходженні на Старолісну вершину. 1902 р. альпіністи назвали іменем Тетмаєра перевал під Ґерлахом.



Захоплений фольклором горян, Тетмаєр написав цикл повістей «На скелястому Підгаллі», а також татранську епопею «Легенда Татр», що складалася з двох частин: «Марина з Грубого» і «Янчик Біда Літмановський». Деякі, стилізовані під горянську говірку вірші Тетмаєра, стали відомими серед горян як народні пісні. Наприклад, пісня «Гей, ідемо в ліс…».

 

Тетмаєр надав нової, сміливої, як на той час форми, своїм еротичним віршам. Вірш «Люблю, коли жінка мліє в обіймах» викликав скандал. Юним дівчатам забороняли читати його поезію.

 

Тетмаєр мав славу великого спокусника. П’ять разів був заручений, у тому числі з Ядвігою Шульцувною, Вандою Естрайхер, Лаурою Раковською, але жодного разу не одружився. У Тетмаєра був позашлюбний син від акторки, прізвище якої невідоме. У перші роки синового життя Тетмаєр ним не цікавився, але 1906 року, коли хлопчик уже підріс, батько викрав його на прогулянці, вивіз до Закопаного і розпочав процедуру офіційного усиновлення.

 

У двадцятих роках сифіліс, на який хворів Тетмаєр, викликав психічні розлади. Митець не міг творити, поступово втрачав зір, потребував догляду. За заслуги перед літературою йому надали державну пенсію, а місто Бидґощ, крім надання йому почесного громадянства, призначило йому постійну платню. У готелі «Європейський» у Варшаві він мав безкоштовну кімнату, їжу і обслугу, а Варшавське об’єднання рестораторів призначило йому безкоштовне і необмежене обслуговування в усіх ресторанах, кав’ярнях і цукернях. Опікувалися ним і варшавські харцери (пластуни).

 

У січні 1940 р. в окупованій Варшаві німці наказали звільнити готель «Європейський» від мешканців. Польські лікарі, які довідалися про плани німців, 13 січня 1940 р. забрали важкохворого поета з готелю каретою швидкої допомоги до шпиталю дитятка Ісуса у Варшаві. Але, незважаючи на турботливу опіку, 18 січня 1940 р. він помер. Причиною смерті (була встановлена після розтину тіла) була пухлина гіпофізу.



Події / серпень

Всі події


вересень




Підпишись на розсилку

Загальна підписка
Підписка для ЗМІ

Дякуємо
Помилка при відправці запитання
Ви невірно заповнили поля