Новини



12 лютий 2018

153 роки тому народився польський поет Казимир Пшерва-Тетмаєр

 

Народився 12 лютого 1865 року в Людзьмежі, був рідним братом художника Володимира Тетмаєра і двоюрідним – Тадеуша Боя-Желенського.

 

У 1884-1886 роках навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету. Дебютував 1886 р. поемою в прозі «Iлля». Співпрацював з часописами «Ілюстрований тижневик», «Кур’єр Варшавський» і краківський «Час».

 

Справжнім початком творчості Тетмаєра вважають, видані 1891 р. «Поезії» – книгу, з якої, на думку критиків, у польській літературі розпочався період модернізму. 1894 року вийшла книга «Поезії. Серія Друга», яка принесла йому велику славу і популярність. Це визнання підтвердила, видана 1898 р. збірка «Поезії. Серія Третя». На думку загалу, Тетмаєр був втіленням поета-модерніста. Виявом цього було те, що Виспянський обрав його прототипом поета у п’єсі «Весілля».

 

У молодості він живу Людзьмежі, добре знав Підгалля і Татри, був одним з перших польських альпіністів. 1892 р. брав участь у першому сходженні на Старолісну вершину. 1902 р. альпіністи назвали іменем Тетмаєра перевал під Ґерлахом.



Захоплений фольклором горян, Тетмаєр написав цикл повістей «На скелястому Підгаллі», а також татранську епопею «Легенда Татр», що складалася з двох частин: «Марина з Грубого» і «Янчик Біда Літмановський». Деякі, стилізовані під горянську говірку вірші Тетмаєра, стали відомими серед горян як народні пісні. Наприклад, пісня «Гей, ідемо в ліс…».

 

Тетмаєр надав нової, сміливої, як на той час форми, своїм еротичним віршам. Вірш «Люблю, коли жінка мліє в обіймах» викликав скандал. Юним дівчатам забороняли читати його поезію.

 

Тетмаєр мав славу великого спокусника. П’ять разів був заручений, у тому числі з Ядвігою Шульцувною, Вандою Естрайхер, Лаурою Раковською, але жодного разу не одружився. У Тетмаєра був позашлюбний син від акторки, прізвище якої невідоме. У перші роки синового життя Тетмаєр ним не цікавився, але 1906 року, коли хлопчик уже підріс, батько викрав його на прогулянці, вивіз до Закопаного і розпочав процедуру офіційного усиновлення.

 

У двадцятих роках сифіліс, на який хворів Тетмаєр, викликав психічні розлади. Митець не міг творити, поступово втрачав зір, потребував догляду. За заслуги перед літературою йому надали державну пенсію, а місто Бидґощ, крім надання йому почесного громадянства, призначило йому постійну платню. У готелі «Європейський» у Варшаві він мав безкоштовну кімнату, їжу і обслугу, а Варшавське об’єднання рестораторів призначило йому безкоштовне і необмежене обслуговування в усіх ресторанах, кав’ярнях і цукернях. Опікувалися ним і варшавські харцери (пластуни).

 

У січні 1940 р. в окупованій Варшаві німці наказали звільнити готель «Європейський» від мешканців. Польські лікарі, які довідалися про плани німців, 13 січня 1940 р. забрали важкохворого поета з готелю каретою швидкої допомоги до шпиталю дитятка Ісуса у Варшаві. Але, незважаючи на турботливу опіку, 18 січня 1940 р. він помер. Причиною смерті (була встановлена після розтину тіла) була пухлина гіпофізу.



Підпишись на розсилку

Загальна підписка
Підписка для ЗМІ

Дякуємо
Помилка при відправці запитання
Ви невірно заповнили поля