Новини



10 січень 2018

Польський досвід сучасного музейництва

 

Виступ на Конференції «Чи сумісні історія і музей? Європейський досвід»

Михайло Зубар, зав. відділом Національного музею Тараса Шевченка. Київ. Україна


Минулого року одразу два польських музеї були відзначені престижними профільними європейськими нагородами. Європейський Центр Солідарності у Ґданську був удостоєний премії Ради Європи. А головною подією в польському музейному світі стало присудження Еuropean Museum of the Year Award 2016 (EMYA) Варшавському Музею історії польських євреїв POLIN. Вперше за 40-річну історію конкурсу, в якому тоді взяли участь 49 музеїв з 24 країн, цю престижну нагороду отримав польський музей.



Музей історії польських євреїв POLIN. Fot. Mariusz Cieszewski / 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland



Саме цей факт зумовив наш інтерес до польських нараційних музеїв під час ознайомчого візиту, організованого в рамках програми ЕUNIC 2017. Окрім того, останнім часом саме Польща стала лідером серед країн Східної Європи у побудові сучасних нараційних музеїв. І процес цей, судячи з усього, продовжує набирати обертів.



Європейський Центр Солідарності у ҐданськуFot. Mariusz Cieszewski / 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland

 


Із середини 2000-х у Польщі почали активно з'являтися музеї нового типу. Завдяки тому, що польським музейникам і менеджерам культури доводилося починати практично з нуля, створюючи, наприклад, Музей Варшавського повстання, який став першим серед сучасних нараційніх музеїв. Їм вдалося розпочати процес якісного реформування музейної справи та будівництва музеїв сучасного типу. Успіх Музею Варшавського повстання, який сьогодні щодня в середньому відвідують близько 2 тисяч осіб, лише сприяв розвитку сучасних музеїв. Згодом у Варшаві відкрилися Музей історії польських євреїв POLIN і Центр науки Коперник. Значна модернізація відбулася в Національному музеї у Варшаві. Після повної реконструкції до 200-річного ювілею від дня народження Фридерика Шопена було відкрито музей, присвячений композитору. Було реконструйовано і оновлено Етнографічний музей, готується до реконструкції Музей літератури Адама Міцкевича. За фінансового сприяння приватного інвестора було відкрито Галерею Фарас, де представлені унікальні ранньохристиянські розписи з Нубійської пустелі. У Кракові відкрито Музей-фабрику Шиндлера. Біля Варшави готується до відкриття Музей Юзефа Пілсудського, у Ґданську відкрито Музей Другої світової війни, у Катовіце – Музей Сілезії. І цей список можна продовжувати ще довго.



Музей мистецтва у ЛодзіFot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Держава серйозно інвестує в культуру. І не останню роль в цьому процесі відіграв початок інтеграції Польщі до Європейського Союзу. Країна максимально використала можливості залучення європейських грантів не лише для будівництва доріг та економічної інфраструктури, а й для розвитку інфраструктури культурної, очевидно, розуміючи, що для того, щоб не «загубитися» в ЄС, необхідно представити власну культуру й історію на гідному рівні.


Одним з головних спостережень, пов'язаних із сучасними нараційними польськими музеями є те, що будівля сучасного музею є важливою. Саме нова архітектура, її сучасні рішення та філософія дозволяють зробити привабливою таку, на думку більшості, архаїчну установу, як музей. Крім того, нові будівлі створюють нові можливості як для музеїв, так і для районів, де вони розташовані.



Музей ВаршавиFot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Для музеїв перспективи очевидні: крім уже згаданої зміни іміджу і привабливості в очах сучасної публіки, нові архітектурні рішення дають можливість проектування сучасних експозицій, навчальних аудиторій і класів для роботи з дітьми та молоддю, створення концертних залів і залів для проведення конференцій, театральних постановок, концертів, та й врешті-решт, для передачі приміщень в оренду, що є далеко не останньою статтею доходу сучасних польських музеїв.


Фабрика Оскара Шиндлера у КраковіFot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Більш важливим моментом у проектуванні та будівництві сучасних музеїв є саме місце їх розташування і те, як вони впливають на навколишню інфраструктуру. Формують її, надаючи району престиж.



Центральний музей текстилю у ЛодзіFot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Тут варто навести кілька прикладів. Музей Варшавського повстання, що став першим музеєм нового типу в Польщі й, фактично, зініціював хвилю створення сучасних нараційних музеїв. Початок будівництва музею сягав 2008 року і його збудували на території старої електростанції у тзв. промзоні Варшави. Музей POLIN було задумано як частину меморіального простору колишнього Варшавського ґетто в районі Муранув. Європейський Центр Солідарності у Ґданську було збудовано у дуже символічному і меморіальному місці – на території Ґданської судноверфі, де виник рух «Солідарність». Музей еміграції у Ґдині також розташовано на території морського вокзалу, що був свого часу центром еміграції тисяч поляків, які у пошуках кращої долі вирушали за океан. Музей Другої світової війни у Ґданську було збудовано неподалік від важливої для кожного поляка будівлі Польської пошти в Ґданську. Музей Сілезії в Катовіцах, який став візитівкою регіону, розташовано на території колишнього шахтоуправління. Можна говорити про те, що вибір місця для будівництва нових музеїв є не просто невипадковим, а глибоко символічним. Місце і його історія формують перший рівень нарації сучасного музею, готують відвідувача до візиту в музей, налаштовують його на відповідний емоційний лад.



Музей кінематографії у ЛодзіFot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Коли йдеться про нові архітектурні рішення і виникнення нових музеїв, варто брати до уваги і їхній подальший вплив на муніципальну інфраструктуру. Відповідно до досліджень компанії PriceWaterhouseCoopers Polska, саме нові музеї позитивно впливають на райони, де їх розташовано. Збільшується рівень безпеки, оскільки великий наплив туристів стимулює міську владу займатися цією проблемою, з тієї ж причини розвивається транспортна та побутова інфраструктури. Серед наочних прикладів – Музей Варшавського повстання, створений, як уже згадувалося, у промисловому і далеко не престижному на той момент районі польської столиці. На сьогоднішній день це один із престижних бізнес-центрів Варшави. По завершенні будівництва та відкриття Музею історії польських євреїв POLIN ціни на нерухомість навколо цього об'єкта зросли майже вдвічі. Подібна ситуація має місце і у районі навколо музею Другої світової війни у Ґданську. А Музей Сілезії у Катовіцах взагалі став глобальним інфраструктурним проектом, задуманим для ілюстрації та осмислення процесів деіндустріалізації регіону. Він також є майданчиком для дискусії та пошуку місця промислового шахтарського регіону в сучасних умовах.



Музей Сілезії у Катовіце. Fot. Mariusz Cieszewski / 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Відповідно, нові архітектурні рішення і будівлі не лише стимулюють до пошуку нових рішень в створенні музейних експозицій. Як зазначають польські музейники: «Ми не можемо додати до старих експозицій мультимедіа, оскільки це буде лише стара експозиція, насичена мультимедійними пристроями». Саме тому нові будівлі музеїв проектуються з урахуванням інтересів нових експозиційних просторів і підходів та на базі готових експозиційних концепцій, що розробляються ще до стадії проектування будівлі.


На особливу увагу в контексті створення нараційних музеїв нового типу заслуговують формати подачі інформації. Польські колеги постійно шукають баланс між «науковістю» тексту і його доступністю для відвідувачів. Слід зазначити, що в сучасних умовах все ж превалює останній підхід. У деяких нараційних музеїв анотаційний матеріал і текстівки під експонатами зроблені у стилі стрічки новин на сучасних сайтах. У такий спосіб досягається максимально зрозуміла для сучасного відвідувача форма подачі матеріалу і тексту. Аргумент простий: ми створюємо музей не для музейників чи вчених, а для широкого кола відвідувачів. Саме тому більшість польських музеїв спирається на концепцію представлення широкого історичного контексту. Намагаючись подати тему та інформацію так, щоб вона стала зрозумілою «для середньостатистичного японця». Мається на увазі те, що середньостатистичний японець не дуже уявляє собі нюанси польської історії. В представленні тих чи інших історичних подій, особливо контроверсійних, польські колеги намагаються надати слово їхнім свідкам. На перший план в експозиції виходить мікроісторія як найважливіша частина представлення історії. Таким чином зберігається достовірність інформації, передаються емоції, а відвідувач музею отримує можливість самостійно оцінювати ті чи інші події, ознайомившись з точкою зору свідка.



Центр науки КоперникFot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Експозиційні концепції та простір проектуються перш за все з урахуванням потреб музейних відділів освіти. Адже фахівці цих відділів мають працювати з молоддю в рамках численних програм. Бо аж ніяк не екскурсії є основною формою діяльності відділів освіти. З цією метою розробляються і прокладаються, у випадку сучасних музеїв, дитячі тематичні маршрути. Експозиція і експонати пристосовуються до майбутніх освітніх проектів, вписуються в загальну нарацію музею та історичний або культурний контекст, представлений в ньому.



Музей ІІ світової війни у Ґданську. Fot. Bartosz Marcinkowski / 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


Польські музеї вже давно перестали бути музейними установами у класичному, бароковому розумінні цього терміну. Дедалі частіше і сміливіше польські музейники виходять за стіни власних установ з освітніми програмами, пересувними виставками та циклами лекцій. Дуже показовим є досвід Музею історії польських євреїв POLIN. Він проводить широку діяльність серед різних соціальних груп, спрямовану на реалізацію освітніх програм, покликаних запобігати будь-яким формам дискримінації та антисемітизму. Також музеї проводять публічні акції, що стали вже своєрідним трендом серед напрямків роботи з аудиторією. Так, Музей Варшавського повстання проводить щорічну акцію 1 серпня, себто в день початку повстання. Музей POLIN, в свою чергу, проводить акцію „Żonkile” («Нарциси»), присвячену початку повстання у Варшавському ґетто. У ці дні волонтери музеїв, серед іншого, роздають на варшавських вулицях символічні значки (разом із листівками та інформаційними матеріалами) з метою поширення інформації не лише про музеї, а й про події, які мали місце цього дня.


Музей еміграції у Ґдині. Fot. Mariusz Cieszewski 

Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Poland


«Музей має бути сексі», – кажуть польські колеги, орієнтуючись на молодь. При цьому підкреслюють, що він не повинен виглядати як традиційна установа, орієнтована в минуле, а навпаки – бути динамічною установою, орієнтованою на сучасні тренди і проблеми. Музей – це медіатор, спрямований на те, щоб залучати аудиторію, зацікавлювати, ставати першою ланкою в ланцюжку пізнання світу.


Михайло Зубар, зав. відділом Національного музею Тараса Шевченка


Підпишись на розсилку

Загальна підписка
Підписка для ЗМІ

Дякуємо
Помилка при відправці запитання
Ви невірно заповнили поля