Новини



26 січень 2015

Довідник з польської архітектури для іноземця

 

Історія польської архітектури така ж неспокійна і складна, як і політична доля цієї частини Європи. Кордони Польщі неодноразово змінювалися, країна розділювалася і втрачала незалежність, зазнавала військових руйнувань, а в останні роки отримує європейські кошти, які стимулюють ринок будівництва — всі ці фактори впливають на образ польської архітектури. Вона різноманітна і дивовижна, сучасна, але часто також дуже традиційна. Безумовно, це явище, варте вивчення.

 

Ось кілька показників, які допоможуть вам зорієнтуватися у більш ніж тисячолітній історії польської архітектури.

 

1. В Єгипті є піраміди, в Римі — Колізей, а у Британії — Стоунхендж.  А які найдавніші пам'ятники y Польщі?

2. Санті Гуччі, Тильман Ґамерський, Карл Фрідріх Шинкель, Райнер Махламякі — чи є хоч один польський будинок, побудований поляком?

3. Будинки й політика — польська архітектура ХХ століття здобуває незалежність двічі.

4. Мазовецький шестигранник, маєток дрібного дворянства і модерністський куб — будинки поляків.

5. Варшава — адміністративна столиця Польщі, Краков — її туристична столиця, але є також місто, яке є столицею польської архітектури.

6. Майже будь-який архітектор може спроектувати будинок, але міське планування потребує справжньої майстерності.

7. Раціоналізм — це нудно! Ми хочемо чогось фантастичного!

8. Польща в Європейському Союзі — один великий будмайданчик.

9. В Єгипті є піраміди, в Римі — Колізей, а у Британії — Стоунхендж. А які найдавніші пам'ятники в Польщі?

 

Історики стверджують, що створення польської держави датується Х століттям нашої ери. Держава почала формуватися після союзу двох сусідніх племeн – віслян, які жили в районі сучасного Кракова, та полян, які мешкали на північний захід від них, поблизу сьогоднішньої Познані. В цих регіонах збереглися рештки найдавніших польських будинків. Це здебільшого храми. Причина цього в тому, що житлові будинки були зроблені з дерева і глини, тому не витримали випробування часом, а церкви будували з каміння.

 

У королівському замку Вавель у Кракові збереглися фрагменти церкви другої половини Х століття. Рештки релігійних споруд також можна знайти в Познані та Ґнєзно. Найстаріші будинки, які збереглися повністю, було споруджено в ХІІ столітті.  Церква св. Прокопа, кам'яна ротонда, побудована в романському стилі, була зведена близько 1160 року у Стшельно. Вона складається з підковоподібної вежі і є єдиним у світі храмом у романському стилі з прямокутною вівтарною частиною.

 

Вишуканий скарб польського середньовіччя був збудований в ту ж епоху у мазовецькому містечку Тума поблизу Лежиці. Кам'яна соборна церква з трьома нефами і двома вежами, прикрашена скульптурами (включно з портиком ХІІ століття, що зберігся до цього дня) має простий, навіть грубий характер. Побудована з простих геометричних форм, вона нагадує фортецю. Причина цього в тому, що для будівництва великих споруд у Польщі в той час запрошували німецьких каменотесів. Це призвело до імпорту стилю, що був популярний серед західних сусідів Польщі.

 

Багато архітектурних пам'ятників романського і готичного періодів, що збереглися до наших днів, колись були частинами монастирів. Першими орденами, що прийшли до Польщі в Х столітті, були бенедиктинці та цистерціанці. Бенедиктинські абатства в Тинці, Могільно і Лисій Гурі, а також цистерціанські абатства в Єнджеюві, Копшивниці, Вонхоцьку і Сулеюві зазнавали подальших архітектурних змін і розширення. Однак у них досі можна побачити залишки старовинних середньовічних стін.

 

Санті Гуччі, Тильман Ґамерський, Карл Фрідріх Шинкель, Райнер Махламякі — чи є хоч один польський будинок, побудований поляком?

 

У ХХІ столітті нікого не дивує, що важливі будинки для загального використання проектуються після того, як на міжнародному конкурсі обирається проект-переможець з багатьох пропозицій, які надсилають архітектори з усього світу. Тому голландські архітектори будують на Близькому Сході, англійські — в Китаї, а американські — в Іспанії. Завдяки цим процесам і конкурсній процедурі Польща також може похвалитися низкою чудових будинків, спроектованих закордонними архітекторами.

 

Одну з найцікавіших архітектурних робіт останнього часу у Варшаві, Музей історії польських євреїв, спроектувала студія фінського архітектора Райнера Махламякі. Його зовнішня форма у вигляді світлого скляного корпуса, що ідеально гармонує з модерністським оточенням, містить хвилястий, виразний інтер'єр.

 

Група австрійських архітекторів Riegler Riewe Architekten запропонувала сховати Музей Сілезії під землю, що дозволило створити гарну експозицію історичних споруд вугільної шахти в Катовіце.

У 2007 році італійський дует Клаудіо Нарді і Леонарда Марія Пролі виграв конкурс на проект розташування краківського Музею сучасного мистецтва у колишній фабриці Шиндлера. Італійсько-іспанська студія Estudio Barozzi Veiga створила фантастичний "айсберг" — стрілчасту білу форму нової щецинської філармонії. Інший італієць, Ренато Ріцці, нещодавно спроектував Шекспірівський театр у Гданську, оточений чорною цегляною "коробкою" без вікон і обладнаний розсувним дахом. Театр було офіційно відкрито у 2014 році.

 

Але закордонні архітектори почали працювати в Польщі ще багато століть тому. Протягом Середніх віків вони приїжджали до Польщі, щоб будувати важливі споруди, на які у поляків бракувало досвіду. Пізніше королі та принці привозили архітекторів із країн, що вважалися найбільш культурно розвиненими. Таким чином флорентієць Санті Гуччі опинився в королівському замку Вавель в середині ХVІ століття. Він створив пару маньєристських шедеврів. Використовуючи світлий вапняк, який легко піддається обробці, італієць створював декоративні і виразні надгробні плити, сповнені екстравагантних деталей. У 1574-5 роках він вирізав надгробні камені короля Сигізмунда Августа і королеви Анни Ягеллонки. У 1595 він створив надгробний камінь для Стефана Баторія, а у 1586 — меморіали для Барбари і Анджея Фірлеїв у церкві в Яновіці. Водночас Санті Гуччі спроектував багато будинків. Замки у Ксьонж-Вельки і Баранові-Сандомирському на південному заході Польщі є справжніми перлинами маньєристського стилю. В них багато архітектурних сюрпризів, що грайливо вводять око в оману, але при цьому вони елегантні і сповнені стилю.

У другій половині XVII століття голландець Тильман Ґамерський часто працював на польських аристократів. Хоча він був представником бароко, його роботи стримані й елегантні. Типові для Тильмана пом'якшені форми використані в палацах у Варшаві — палаці родини Красинських і палаці Гнінських-Острозьких — резиденціях у Нєборуві і Бялостоку, а також у церкві св. Анни у Кракові та церквах св. Бернардіна та Святих дарунків у Варшаві.

Через неспокійну історію і географічне розташування між двох імперій кордони Польщі неодноразово пересувалися. Тому в сучасних польських містах багато робіт голландських і німецьких архітекторів. Ознаками колишнього політичного й економічного значення Гданська є роботи Віллена ван ден Блоке та його сина Абрагама ван ден Блоке. Голландські архітектори і скульптори XVII століття також працювали у Гданську під час зведення Високої та Золотої брами, садиби Артуса, фонтана Нептуна, великого арсеналу та багатьох надгробних каменів та написів.

 

Каменець-Зомбковицький у Нижній Сілезії, Курник, Антонін і Бук — в усіх цих місцях збереглися роботи видатного класициста XIX століття Карла Фрідріха Шинкеля. В іншому силезійському місті Вроцлаві розташована Зала Століття, спроектована Максом Бергом на початку XX століття, яка нещодавно була включена до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також у Вроцлаві розташований район експериментальних будівель WUWA, створений німецькими модерністами, чиї дослідження вплинули на європейське житлове будівництво наступних десятиліть.

 

Будинки й політика — польська архітектура ХХ століття здобуває незалежність двічі

У XX столітті Польща двічі повертала собі незалежність. Перший раз був у 1918 році, після 123 років існування у розділеному стані. Другий трапився 1989 року, коли комуністичний режим було успішно і безкровно повалено. Обидві події мали надзвичайну важливість і вплинули також і на розвиток архітектури.

 

Два десятиліття між війнами 1918-1939 стали періодом безпрецедентного розквіту мистецького життя. Відновлена незалежність вплинула на архітекторів, деякі з яких почали проектувати елегантні та стильні будівлі для загального використання, які також стали символами міці відродженої держави (серед цих архітекторів були Адольф Шишко-Богуш, Маріан Лалевич і Богдан Пнєвський).

 

Інші, захоплені авангардом, підтримували зв'язки з Ле Корбюзьє, а також німецькими і голландськими модерністами, і проектували сучасні мінімалістські будинки для нових громадян. Гелена і Шимон Сиркуси грали важливу роль серед авангардних архітекторів, як і дует Богдана Лахерта та Юзефа Шанайци. За ці двадцять років відбувся справжній вибух польської архітектури, яка квапилася, щоб надолужити роки, втрачені під час розділення. Розвивалися архітектурні школи і формувалися нові стилі — від стиля Закопане, натхненого народними традиціями польських горян, до надсучасного функціоналістського стиля.

 

Після політичної трансформації 1989 багато дизайнерів та інвесторів мріяли про те, щоб наздогнати Захід. Ці прагнення призвели до будівництва споруд, які відкрито натякали на капіталістичний стиль життя.

 

Польська архітектура дев'яностих

Будувалися висотні будинки, такі як Кертіс Плаза у Варшаві (1992, спроектований Ромуальдом Велдером і Мирославом Карповичем), готелі (готель "Собеський", 1992, спроектований Вольфгангом Тріссінгом і Мацеєм Новицьким) і житлові будинки, чиї нові незвичні форми мали надати альтернативу блочному будівництву минулих років (як постмодерністський "Osiedle Centrum E" 1989 року в Новій Гуті, спроектований Ромуальдом Леглером). Постмодерністські форми можна простежити в багатьох будинках цієї ери. В польській архітектурі цей стиль сприймався як подих свободи після попереднього домінування соціалістичного реалізму.  Його видатним представником є Войцех Яржомбек, автор спірного, але сміливого житлового будинку у Вроцлаві і дуже оригінального за формою торгового центру в Солополі.

 

Ліквідація контрольованих державою нормативів і обмежувальних законів призвела до появи великої кількості будинків, які продовжують цінувати дотепер. У 1994 році у Кракові було відкрито центр японського мистецтва і технологій "Манга". Виразна будівля була спроектована японцем Аратою Ісозакі, а також поляками Кшиштофом Інгарденом і Яцеком Еві.

 

У другій половині 90-х два проекти Марека Будзинського були також реалізовані у Варшаві — новий адміністративний будинок бібліотеки Варшавського університету і головне управління Верховного Суду. Обидва будинки створені на межі екологічної і постмодерністської архітектури і стали важливими етапами у розвитку польської архітектури в нових умовах вільного ринку.

 

Мазовецький шестигранник, маєток дрібного дворянства і модерністський куб — будинки поляків

Сучасна житлова архітектура Польщі не користується дуже великою популярністю. Кажуть, що поляки мають поганий смак і недостатньо знань, щоб обирати будинки, які мають естетичну цінність. Є також всюдисуще правило "мій дім — моя фортеця", і в Польщі ця ідіома підкреслює свободу, яку повинен мати власник будинку. Це також має означати небажання звертати увагу на думку сусідів або пристосовувати форму власного будинку до його оточення. Домінують "каталожні" будинки — проекти будинків масового виробництва, які часто стилізуються під історичні форми. Особливо популярна форма маєтку дрібного дворянства з білими оштукатуреними стінами, дахом з двома шпилями і верандою попереду, яку підтримують дві колони. Ця форма нагадує про період, коли Польща була наддержавою (з XVII до середини XVIII століття). Іншою часто вживаною формою є так званий мазовецький кубоїд — простий цегляний будинок, позбавлений будь-якого оздоблення і часто навіть не оштукатурений. Ця форма також гостро критикується за те, що псує польські краєвиди.

 

На щастя, все більше поляків усвідомлюють переваги наймання архітектора, і в сучасній Польщі зводиться все більше інтригуючих і добре спроектованих будинків. Роберт Конечний — відомий архітектор, який проектує будинки не лише в Польщі, але й за кордоном. Конечний створив знаменитий "Безпечний будинок", в якому вікна можна закрити ковзними панелями, перетворивши дім на фортецю. Серед його інших робіт — збірний "Типовий будинок" у формі зрізаного циліндра та спірний "Автородинний будинок", в якому гаражний простір грає таку ж роль, що і спальня з вітальнею.

 

Роман Рутковський, катовицька студія "jojko+nawrocki" і "Ultra Architects" з Познані також проектують оригінальні будинки. Вони вигадливо використовували такі незвичні матеріали як пробка (Рутковський), або змішували різні елементи (дерево, бетон, цегла, зелені дахи). У 2013 році фонд "Центр архітектури" підготував виставку, на якій були представленій найбільш інтригуючі польські будинки — невелика добірка, яка проте вже показує різноманітність форм сучасної польської житлової архітектури: від екологічних будинків і мінімалістичних проектів до форм, що відображають потреби і стиль життя власників будинків. Наразі найвідомішим будинком у Польщі є побудований у 2003 році "Bolko Loft". Колишню фабрику шахтарських ламп "Білий орел" у Битомі було перебудовано на житловий будинок. Пшемо Лукашик, один із засновників групи "Medusa Group", створив цей будинок для своєї сім'ї.

Варшава — адміністративна столиця Польщі, Краків — її туристична столиця, але є також місто, яке є столицею польської архітектури.

 

Простежуючи розвиток польської архітектури у XX і XXI століттях, можна легко помітити, що найцікавіші спроби в цій сфері були зроблені не в Варшаві або Кракові, а у південно-західному регіоні Сілезія. Тут архітектурне серце Польщі б'ється найжвавіше. Це батьківщина деяких з найкращих польських талантів у цій сфері і регіон, де були реалізовані численні проекти знаменитих архітекторів.

Архітектурний факультет Сілезійського політехнічного інституту було відкрито у 1945 році, його адміністрація розташована у місті Ґлівіце. Багато років школа у Ґлівіце випускала найталановитіших польських архітекторів, завжди використовуючи в своїй програмі найбільш сучасні та інноваційні тенденції. Але однієї доброї школи замало. Чутливість майбутніх архітекторів формується також їхнім оточенням, а Сілезія має надзвичайне різноманіття і багатство архітектурних рішень. З одного боку, вона має велику постіндустріальну спадщину, історичні шахти, фабрики і житлові комплекси. Відомим прикладом останнього є так званий Нікішовець, дуже оригінальний житловий комплекс для шахтарів, побудований перед Першою світовою війною (1908-1918) за проектом Георга й Еміля Цильманів.

 

В таких сілезьких містах, як Ґлівіце, Забже і Битом, збереглася більша частина зразків буржуазної архітектури XIX і початку XX століть, які були зруйновані під час Другої світової війни у більшості польських міст.

Раніше, коли Сілезія була розділена між Німеччиною і Польщею після Першої світової війни, міста з обох боків кордону почали змагатися одне з одним у сфері архітектури. Це був дуже творчий період. Унікальне в європейському масштабі міське планування південного центру міста в Катовіце було створене в цей період, плодом якого є багато елегантних і дуже сучасних багатоквартирних будинків. Після Другої світової війни комуністична влада вклала значні ресурси в цей регіон. Він мав стати зразковим промисловим регіоном народної республіки.

 

Завдяки цьому у 50-х, 60-х та 70-х роках у Катовіце були створені численні нетипові та навіть експериментальні проекти. Знаменита арена "Сподек" (блюдце) була побудована в цю епоху, так само як і монументальний багатоквартирний будинок "Суперодиниця", спроектований Мечиславом Кролем, якого надихали праці Ле Корбюзьє. Тут також було побудовано "Поселення тисячоліття" — незвичайний комплекс багатоквартирних будинків, який Александер Франт і Генрик Будзько спроектували як парк. Станіслав Квасьневич впроваджував нові технології будівництва, почавши будувати висотні будівлі. Він спроектував офісний будинок "Слизький" та багатоквартирний житловий дім "Сепаратор".

З 1951 року поруч із Катовіце почало рости соціалістичне модерністське місто Тихи. Зараз Тихи є домом і місцем роботи одного з найоригінальніших польських архітекторів Станіслава Нємчика. Нємчик відомий перш за все оригінальними проектами церков. Він створює власний стиль, змішуючи філософські та теологічні символи зі знайомими та дружніми формами.

Церква Святого Духу в Тихи має форму намету, пропонуючи всім безпечний притулок. Маленька церква Христа Спасителя в Чеховіце-Дзедзіце побудована з червоної цегли і має три різних вежі. А район поблизу церкви Божого

Милосердя в Кракові також включає ринкову галерею. Нємчик хотів зробити храм центральним елементом життя місцевої громади.

 

Архітектори, які працюють в Сілезії зараз, демонструють глибоке розуміння місцевої спадщини та її цінності. Томаш Коньор часто використовує сілезькі конструкції з червоної цегли у нових об'єктах. Це можна побачити в його проектах музичної академії в Катовіце, нової штаб-квартири Національного симфонічного оркестру польського радіо та розширення історичної броварні в Тихи, яка є частиною музею пивоваріння. Знаменита архітектурна група "Medusa Group" часто перетворює постіндустріальні будівлі на квартири, мансарди та офіси, вдихаючи нове життя у релікти промислової революції та зберігаючи при цьому їхній оригінальний характер. Роберт Конечний, відомий своїми проектами житлових будинків, також народився в Сілезії, де він мешкає і працює й дотепер. Саме тут він реалізовував свої перші проекти, такі як "Дім з сілезької землі", форма якого є результатом пристосування до деформованого шахтами пейзажу.

 

Але не треба бути сілезцем, щоб цінувати архітектурну спадщину цього регіону. Члени студії HS99, які приїхали з західного регіону Померанії на південь польського узбережжя, також знають, як поводитися з цією традицією. Їхній проект Центру наукової інформації та академічної бібліотеки в Катовіце отримав за останні роки багато нагород і коментарів. Проект 2003 року вступає в прямий діалог із традиціями регіону завдяки ритмічному фасаду кольору червоної цегли.

 

А закордонні архітектори з австрійської студії Riegler Riewe мали стільки поваги до архітектурної схеми колишньої шахти в Катовіце, що просто сховали свою будівлю Сілезького музею під землю.

Майже будь-який архітектор може спроектувати будинок, але міське планування потребує справжньої майстерності.

 

Ідеальне місто, сплановане за геометричною упорядкованою схемою, з майстерно розподіленими районами для всіх необхідних функцій (органи влади, торгівля, освіта, житлові райони тощо), було мрією періоду Відродження. Замостя офіційно отримало права міста у 1589 році. Назва міста походить від його засновника, канцлера і великого гетьмана Яна Замойського, який вирішив побудувати його згідно з ренесансними принципами ідеального міста. Ринок і ратуша, яка має вежі і представницькі сходи, стали серцем поселення і були оточені будинками. Мережа перпендикулярних вулиць сприяла комунікації і надавала місту порядок. Замостя, яке дотепер збереглося у своїй первісній формі, також заповнене площами меншого розміру. Можна легко знайти дорогу до собору, палацу та кампусу Замойської академії.

 

Іншим прикладом міста, побудованого з нуля, є Ґдиня, яка отримала права міста у 1926 році. Це було величезною інвестицією держави, яка мала засвідчити її економічну міць. Створення ультрасучасного портового міста здавалося ідеальним способом представити у вигідному світлі нову незалежну Польщу. Крім будівництва великої гавані, місто також було заповнене новими будинками у модерністському стилі, який тоді вважався останнім словом архітектури і дизайну.

 

 

Архітектура

Нові елегантні і монументальні будинки зводилися вздовж широких алей міста, що вели до моря. Навколишня оточення диктувала форму цим будинкам, які своєю висотою, горизонтальними лініями вікон, білими фасадами і закругленими кутами дуже нагадували кораблі.

 

Архітектори Ганна Адамчевська-Вейхерт і Казімеж Вейхерт, з іншого боку, мали зовсім інше уявлення про міське планування, коли вони працювали над планом міста Тихи. Надихаючись модерністськими образами, вони створили місто, яке складається з невеликих житлових комплексів, розташованих уздовж двох головних вулиць, що перетинаються.

 

І нарешті, Оскар Хансен — справжній пророк міського планування. Протягом 60-х років разом із дружиною Софією він створив утопічну теорію, яку вони назвали "Лінійною безперервною системою". Вона мала упорядкувати планування не лише міст, але цілих регіонів. Два багатоквартирних комплекси були побудовані за принципами Хансена — комплекс Словацького в Любліні (1961) і комплекс "Плацдарм Гроховського" у Варшаві (1963). Останній комплекс є особливо оригінальним — він складається з 1800 квартир, розташованих в одному довгому та звивистому будинку загальною довжиною 1,5 км.

 

Раціоналізм — це нудно! Ми хочемо чогось фантастичного!

Тут стільки ж вікон, скільки днів у році, стільки ж кімнат, скільки тижнів, 12 великих аудиторій нагадують 12 місяців, а чотирьом порам року відповідають чотири вежі. Все це ховається за товстими стінами, що нагадують фортецю.

Це був замок Крижтопор в Уязді, у Свєнтокшиському воєводстві, побудований магнатом Кшиштофом Оссолінським між 1620 і 1644 роками. Кажуть, що колись замість стелі тут був велетенський акваріум, а коні у стайнях їли з мармурових ясел. На жаль, всього через 20 років після завершення будівництва фортеця-палац була знищена шведською армією. Наступні війни також не пощадили її. Дотепер збереглися лише руїни Крижтопора, але досі можна розгледіти фантастичний масштаб цієї будівлі.

 

Палац Культури та Науки, побудований у центрі Варшави у 1955 році, багато десятиліть не викликав у поляків жодної посмішки. Зрештою, це був "дарунок" СРСР, надто відвертий символ радянського панування над Польщею. Через 25 років після політичної трансформації Польщі ця будівля у 237 метрів заввишки вже не викликає таких негативних асоціацій. У 2007 році її навіть було включено до списку пам'ятників національної спадщини. Завдяки своїм численним функціям (у будинку розташовані кінотеатр, театри, музеї, галереї, клуби, адміністративні офіси і навіть школи) це місце буяє життям. Його оригінальна форма, яку неможливо не помітити, зробила його символом Варшави. Цей хмарочос є прикладом доктрини соціалістичного реалізму, яка панувала в Польщі у 1948-56 роках. Ця доктрина проголошувала, що будинки мають бути "соціалістичними за змістом і національними за формою". Палац Культури, який часом називали "мрією безумного кондитера", вирізняється на тлі інших варшавських будинків кількістю прикрас і деталей, його гламурні і величні інтер'єри також заслуговують на увагу.

 

У важкі часи для польської архітектури — у 70-ті роки — Едвард Моджеєвський демонстрував незрівнянну уяву. Цей архітектор спроектував автовокзал у Кельце і зміг поєднати функціональні рішення (вокзал щодня обслуговує 24 тисячі пасажирів) з дещо фантазійною формою, яка нагадує... НЛО. Каси сховані у двоярусній ротонді, для освітлення якої використовуються опуклі стельові вікна. Ротонда оточена дахом, нагадуючи планету, оточену кільцем астероїдів, водночас цей дах надає відвідувачам і пасажирам укриття від дощу.

 

Футуристичні і космічні асоціації навіює також одна з найвідоміших польських будівель — арена "Сподек" (блюдце) в Катовіце. Стадіон було побудовано з 1965 по 1971 роки за проектом Мацея Гінтовта і Мацея Красінського. Він має унікальну сучасну конструкцію і форму трохи похиленого конуса, який увінчує маленький гостроконечний купол. "Літаюча тарілка" побудована з залізобетону і сталі, а фасад облицьований металевими накладками.

У 2006 році у місті Торунь було завершено проект розширення будинку дитячого театру "Бай Поморський". Після розширення будівля театру була поміщена архітекторами Ельжбетою та Матеушем Грохоцькими у... гардероб. Фасад будинку зроблений у вигляді широко розчинених дверцят гардероба, наповненого невеликими шухлядами та кутками, в яких сховані сюрпризи для дітей.

 

Польща в Європейському Союзі — один великий будмайданчик.

2004 рік, коли Польща офіційно вступила до Європейського Союзу, став також роком прориву в архітектурі. Доступ до фондів ЄС та можливість отримати субсидії на будівництво, яке до цього часу неможливо було профінансувати державі, призвели до справжнього будівельного буму. Ніколи раніше в історії Польщі не будувалося стільки споруд для загального використання за такий короткий термін. Серед них — багато культурних закладів, концертних залів, музеїв та вищих навчальних закладів.

 

Кількість останніх справляє неабияке враження. Насправді важко назвати польський університет, який в останні роки не зводив нових будівель. Форми цих будинків дуже різняться. Серед них є приклади перероблення місцевих традицій (політехнічна бібліотека у Білостоку має вирізи в бетоні в народному стилі замість традиційного фасаду, а контури однієї з будівель Академії мистецтв у Лодзі нагадують роботи Катаржини Кобро). Є серед них також сучасні динамічні форми скляних конструкцій (наприклад, головна будівля Інституту комп'ютерної інженерії імені Марії Кюрі в Любліні, університетська бібліотека в Зеленій Ґурі і факультет нової філології Варшавського університету). Багато нових будинків, які були зведені завдяки європейському фінансуванню, назавжди змінили характер польських міст. Будівля Щецинської філармонії, що нагадує абстрактну скульптуру, вдихнула свіже повітря в історичне середовище Щецина. Музей Тадеуша Кантора в Кракові у формі іржавого залізного мосту, що протягнувся над старою електростанцією, так само змінив район Подґуже. Такі ж іржаві листи металу були використані для Європейського центру "Солідарності" у Гданську. Будинок, динамічна форма якого була запозичена у корпуса корабля, має сприяти розповсюдженню знань про діяльність та заслуги руху "Солідарність". Служевський будинок культури має зовсім інший характер і естетику.

Ця невелика, затишна споруда, відкрита навесні 2014, занурена в зелень, що її оточує, і, незважаючи на сучасну форму, нагадує сільську хату з дерев'яними огорожами і терасами.

 

Анна Цимер

 


Підпишись на розсилку

Загальна підписка
Підписка для ЗМІ

Дякуємо
Помилка при відправці запитання
Ви невірно заповнили поля