Новини



28 грудень 2018

Виставка «Вічність і хвилина. 1918-1939 Потужна польська архітектура»

 

Назва виставки «Вічність і хвилина» просякнута промовою відомого польського архітектора Леха Немоєвського (1894-1952), пропагандиста сучасності та прискіпливого дослідника історії давньої польської архітектури. Гасла Немоєвського влучно передають потенціал і стабільність незалежної ІІ Речі Посполитої та представляють короткий період, коли були реалізовані амбітні проекти сучасної держави, що динамічно розвивалася. Високий рівень польської архітектури періоду 1918-1939 років це не лише інноваційні, технологічно розвинені будинки, а й унікальна рекламна стратегія, що використовувала макети, фотографії та фотомонтажі. Обрані для виставки об’єкти є прикладами модерністичної архітектури – своєрідним підсумком презентації відродженої держави після 123 років небуття. Не можна говорити про архітектуру міжвоєнного двадцятиріччя не згадуючи про її фотодокументацію, авторства найкращих польських фотографів. Мистецтво будування не існує без урбаністики, а добра урбаністика – це, по-суті, сучасна економіка. Наведені приклади вимальовують архітектонічну топографію ІІ Речі Посполитої і є тільки кількома пунктами на рясно заповненій архітектурній карті. Увертюра до симфонії піонерських ідей та з успіхом реалізованих далекоглядних планів.


ЗАВАНТАЖИТИ ВИСТАВКУ>>


Міністерство закордонних справ РП

Варшава

Богдан Пневський, 1932-1938

площа Саська, вул. Вєжбова

будинок не існує


План перебудови аристократичної резиденції, що носила назву Палац Брюла було створено на замовлення Міністерства закордонних справ. Він передбачав перебудову комплексу та добудову нового житлового крила (апартаментів міністра та бальна зала), що стилістично не пасувала до першоджерела. Завдяки змінам новий будинок отримав презантиційно-адміністративний характер, в якому тільки офісна частина зайняла 322 кімнати. Інтер’єр сходів, на яких, згідно з протоколом, тодішній міністр Йозеф Бекк з дружиною зустрічали гостей, було виконано з підсвітленого алебастру. 1938 року американський журнал „Life” розмістив фоторепортаж, присвячений сучасному крилу урядової установи.

 

Резиденція президента Речі Посполитої

Вісла

Архітектура: Адольф Шишко-Богуш, 1928-1931

Інтер’єр: Влодзімєж Падлевський, Анджей Пронашко, 1930-1931


Цешинська Сілезія приєдналася до Польщі 1922 року. Саме на її території було збудовано резиденцію, яка стала  даром від воєводства президенту Речі Посполитої Іґнацію Мосцицькому.

Спеціально розроблений проект інтер’єру передбачав використання гнучких меблів з хромованих труб, новаторство яких проглядалося не лише у формі, а й у технології.

Це був унікальний, у європейському вимірі, приклад використання сучасного дизайну інтер’єру у державних установах. Над інтер’єром працювала провідна польська фірма меблів Корнад, Ярнушкевич і Ска.


Місто Ґдиня

урбаністична концепція: Роман Фелінський, Адам Кунцевіч

1926-1939


З початку 30-х років ХХ сторіччя Ґдиня була найсучаснішим портом Європи. На узбережжі активно створювалося нове місто, яке до отримання модерністичного обличчя, було маленькою рибацькою бухтою на узбережжі Балтики, 140 кілометрів якого Польща отримала після завершення Першої світової війни. Динамічний розвиток Ґдині став стратегічним пунктом економічного розвитку морського потенціалу країни. Архітектура «білого міста» базувалась на конструкції кораблів, що пізніше отримала назву streamline (корабельний стиль). Його характеризують, зокрема, круглі вікна у формі ілюмінаторів або балюстради на терасах, що нагадують перила корабля.


Місто Стальова Воля

архітектура і урбаністика:

Ян Бітни-Шляхта

Броніслав Рудзінський

Стефанія Скібнeвська

1937-1939


Зразкове промислове місто з’явилося в результаті формування в 1937 році Центрального Промислового Округу (ЦПО) в південно-центральній частині ІІ Речі Посполитої. Ця інвестиція була найбільшим економічним та індустріальним польським проектом. Архітектура в стилі модернізму посеред соснових лісів підкреслювала рівень успішності міцної економіки. Мікрорайони для робітників формували сучасні багатоповерхівки, які відділялися одна від одної смугами зелені – таким чином забезпечувався доступ світла до будинків і хороша система вентиляції. Література та різні види образотворчого мистецтва знайомили та поширювали ідеї ЦПО. З-під пера письменника і публіциста Мельхіора Ваньковича у той період вийшли книги «ЦПО – багаття сили» та «Естафета. Книга про польську економічну ходу». Остання була доповнена авангардними фотомонтажними ілюстраціями.


Фотомонтаж «Полонія»

Мілан

Богдан Лахерт, Ян Найман, Збіґнєв Пуґет

1933


Монументальний фотомонтаж «Полонія», розміром 6 × 3 м, був представлений на V Triennale в Мілані, Міжнародній виставці сучасного декоративного і промислового мистецтв та архітектури модернізму.  Концепцію створили архітектори, які – використовуючи світлини варшавських будинків в стилі модернізму – створили візуальну розповідь як про сучасну метрополію, так і про країну в цілому. З огляду на великий формат вгорі планшету розміщено збільшені кадри, внизу – зменшені. Напис Polonia скомпоновано відповідно до догм популярного тоді шрифту Футура, назва якого, в свою чергу, була ключовим словом поняття сучасності.


Польський павільйон на виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» у Парижі

Почесна ротонда: Станіслав Брукальський, Богдан Пневський

Економічний павільйон: Богдан Лахерт, Юзеф Шанайца

1937


Польська делегація зайняла два різні за стилістикою павільйони, що відповідали назві виставки: мистецтво і техніка. В центральному приміщенні – Почесній ротонді – обігравши назву, за принципом будови ротонди було розміщено сім статуй: королів Болеслава Хороброго і Владислава Ягайла, астронома Міколя Коперника, генерала Тадеуша Костюшка, письменника Адама Міцкевича, композитора Фридерика Шопена, а також маршала Юзефа Пілсудського. Другий павільйон – це сучасний будинок зі сталі та скла, представляв Польщу як країну розвинених технологій. Однією зі стін павільйону була червоно-біла шахівниця, тобто символ польських повітряних сил. Тут, серед експонатів, публіці було представлено польські літаки RWD, що уособлювали не лише рівень сучасних конструкцій, а й перший переліт через Атлантичний океан, здійснений поляком Станіславом Скаржинським.


Загальнодержавна виставка

Познань

Головний архітектор: Роґер Славський

16 травня – 30 вересня 1929


Загальнодержавну виставку в Познані відвідало 4,5 мільйони осіб, серед яких кілька тисяч гостей з-за кордону. Масовий захід, організований 10 років після моменту відновлення Польщею незалежності, мав на меті популяризацію як динамічного розвитку країни, так і народної культури в широкому її розумінні. Територію виставки поділено на сектори: сільськогосподарський, лісництва, харчовий, промисловий (деревна промисловість, важка, текстильна, металургійна), сектор комунікацій, сектор  міських і воєводських самоврядувань, сектор товариства польських міст, а також відділ культури, мистецтва та науки. Виставкові павільйони виконували одночасно й рекламну функцію. Відповідати за об’єкти, що знаходились під патронатом уряду (міністерські павільйони), доручено модерністам, зокрема відомій авангардній групі Праесенс (Praesens). Їхні сектори були оформлені з урахуванням колористики стін і оригінальних програмних діаграм.


           

Трансатлантичний лайнер МС Баторій

суднобудівний завод Монфальконе в Італії

1934 – 1935


Пасажирський корабель, названий на честь польського короля Стефана Баторія, був одним з двох тогочасних трансатлантичних лайнерів, що плавали під польським прапором. Його братом-близнюком був лайнер МС Пілсудський. МС Баторій курсував на маршруті Ґдиня – Нью-Йорк. Розкішне судно називали «плаваючим салоном» і «послом польської культури», адже оформлення корабля виконано на високому художньому рівні з урахуванням національних традицій оздоблювання як загальних репрезентаційних приміщень (кімната для куріння, читальний зал, басейн, гімнастичний зал), так і приватних кают. Крім того, для вжитку пасажирів було виготовлено столові сервізи (в майстерні порцеляни в Цмелюві), скатертини (на фабриці льону в Жирардові) та спеціально розроблені дизайнерські проекти (декорування, верстка) меню та гральних карт.


Сілезький музей

Катовіце

Кароль Шаєр, архітектура

Станіслав Шукальський, скульптурні оформлення

1936-1939

пл. Болеслава Хороброго

будинок не існує


Монументальний корпус – колись символ Катовіц – був частиною панорами сучасного міста, яке з огляду на архітектурно-інженерські досягнення порівнювали з провідними американськими агломераціями. Свого часу музей належав до числа найкраще технічно розвинених осередків такого типу. Всередині встановлено пересувні стіни, кондиціонери, ліфти, ескалатори, а також центральне опалення. Будівля – з великою кількістю скла в різних системах – була не лише об’єктом демонстрації технічних можливостей, але й прикладом гармонійного поєднання архітектури та скульптури. Барельєфна композиція, що зображала шахтаря і трьох мешканок Сілезії, а також статуя Болеслава Хороброго у стилі ар-деко так і не були реалізовані.


Будівля Національного Банку

Варшава

Рудольф Сверчинський

оздоблення

Ян Щепковський (скульптури)  

Феліціян Щенсний Коварський, Вацлав Боровський, Ромуальд Каміль Вітковський (живопис)

Войцех Ястшембовський (дизайн інтер’єрів)

1928–1931


Будівля банку – це один з найкращих прикладів модерністського синтезу різних видів мистецтва – архітектура, поєднана в одне ціле зі скульптурою, живописом і різними видами ремесл. Повна назва банку – Банк національної економіки – мала промувати різні галузі державного господарства, що так динамічно розвивались в Польщі. Залізобетонну конструкцію будинку було виконано з місцевих матеріалів також задля цієї мети.  Фасад покрито малопольським андезитом вулканічного походження і теразитом, який ще називали «штучним каменем». Всередині використано граніт, кілька видів мармуру, алебастр і скло. Інтер’єри доповнені елементами з місцевих порід деревини, тобто ясена, горіха і дуба. Будинок, створений у стилі спрощеного класицизму, за короткий проміжок часу набрав більшої цінності ніж решта репрезентаційних об’єктів, які тоді були реалізовані у Варшаві.


Канатна дорога на Каспрів верх

Закопане

Анна і Александр Кодельські  

1934-1936


Канатна дорога, що піднімається схилами Каспрового верху – вершини Західних Татр з висотою 1987 м над рівнем моря – була першим проектом такого типу в Польщі, а тому найпрестижнішим.  Її створено за ініціативи польського віце-міністра спорту Александра Бобковського з метою перетворення гірського туризму, який на той час вважався елітним заняттям, на широкодоступну активність. Окрім трьох станцій – першої в Кузніцах, середної в Мисленіцьких Турнях і кінцевої на вершині – побудовано тут астрономічну обсерваторію. Будинкам надали прості форми та використали у їхньому оздобленні місцевий камінь, завдяки чому вони гармонійно доповнюють гірський пейзаж. На кінцевій станції був гостинний двір, ресторан з терасою і видом на Східні Татри.


Дитячий протитуберкульозний санаторій

Істебна

Ядвіґа Добриньська, Зиґмунт Лобода

1930-1936


Лікувально-виховавчий заклад ім. Юзефа Пілсудського, вкомпонований у гірський масив Сілезьких Бескидів, мав характер невеликого гірського містечка. Вперше в історії ІІ Речі Посполитої було створено санаторно-курортний комплекс такого рівня з настільки різноманітною програмою. В санаторії функціонувала сучасна школа для дітей з освітніми садами. Поручні на сходах було розміщено на двох рівнях з уваги на різний зріст малих пацієнтів. Архітектура на фоні природи виконувала функції не лише функціонально-естетичні, але й психологічну. Несиметричне розташування будинків передбачало доступ до світла, повітря і сонця, що на той час безпосередньо пов’язувалось з процесом лікування туберкульозу – вилежуванням на терасах, або у спеціальних приміщеннях.

 

Варшава функціональна – урбаністичні студії

Шимон Сиркус, Ян Хмелевський

1934


Принципи сучасного урбаністичного проектування, що були розроблені 1933 року Міжнародним конгресом сучасної архітектури (Congrès international d'architecture modernę (CIAM), стали імпульсом для різностороннього дослідження можливостей майбутнього розвитку Варшави. Аналіз передбачав врахування географічного розташування міста в долині Вісли, а також перетину тут трансконтинентальних сполучень. Авторами запропонованого проекту були відомі варшавські архітектори, але беззаперечною перевагою «Функціональної Варшави» були графічні таблички, авторства Єжи Гриневецького. Основні для розвитку метрополії пункти було нанесено на карти місцевості, а з’єднання цих пунктів візуально нагадувало «бабку» (комаху). Проект викликав захоплення у Ле Корбюзьє.


Будівля Гродського суду Республіки Польща

Варшава

Богдан Пневський, 1935-1939

нинішня алея Солідарності, 127


Показовою особливістю монументального будинку є сентенція вздовж всього фасаду з боку вулиці Лешко (нинішня Солідарності): «Справедливість є сутністю сили і тривалості Республіки Польща» (перефразування з тексту римського юриста Ульпіана Доміція), а також три аркади, в яких розташовані входи. Архітектор виділив головний вхід за допомогою чотирьох стовпів у формі лікторських пучок. Будинок обкладено пісковиком – шліфованим і необробленим – що дало цікаві скульптурні і світлотіньові ефекти. Торжественність інтер’єру, з мармуровими покриттями та кованими люстрами і бра, підсилює неперевершена акустика.


Район маршала Юзефа Пілсудського на Мокотовському полі

Варшава

1935-1939

нереалізований


Рішення про будівництво району маршала Юзефа Пілсудського з’явилося незабаром після його смерті. «Урбаністичний пам’ятник» планували створити на території Мокотовського поля – зеленої ділянки, що є частиною національного надбання. Територія мала символічне значення, як місце, де відбувся останній марш за його участі. За взірець взяли Єлисейські Поля і римську Віа дей Форі Імперіалі (Via dell’Impero). Обсаджену деревами алею в центрі міста мали оточувати визначні твори сучасної архітектури. В такому престижному районі планували розмістити будинки репрезентаційних державних установ (напр. будинок сейму), а також храм Божественного провидіння, який слугував би мавзолеєм для видатних поляків. Проекти нереалізованого району було представлено у вигляді макету на виставці «Варшава вчора, сьогодні, завтра» в 1938 році.


Ягеллонська бібліотека

Краків

Вацлав Крижановський, 1929-1940

конструкція: Стефан Брила

вул. Адама Міцкевича, 22


Монументальний корпус розташований на відрізку репрезентаційних алей Трьох Пророків (Aleje Trzech Wieszczów). Він був створений за фінансової підтримки держави, і, відповідно до умов конкурсу, повинен був стати «найщирішим втіленням сучасної культури і духу часу». В остаточній версії проекту автори відмовились від скульптурних оздоблень. Будинок мав подвійну конструкцію – залізобетонну і зі зварювального заліза, першу такого типу в Європі. Вибрана форма літери Т дозволяла виділити читальний зал, сховище і адміністративну частину. Фасад візуально нагадував ряд рівно поставлених книжок. Використання різнобарвних матеріалів в зовнішньому оформленні, зокрема пісковика і граніту, підвищило художню цінність архітектури бібліотеки.   


Центральний вокзал

Варшава

Чеслав Пшибильський

конструкція: Анджей Пшеніцький

оздоблення:

Юзеф Клуковський, Станіслав Островський (скульптура)

Феліціан Щенсний Коварський, Ян Соколовський (живопис)

Зиґмунт Ґрабовський (живопис)

Адам Коссовський, Едвард Мантеуфел Manteuffel (сграфіто)

Мєчислав Юрґелевич (вітраж)

1932–1939

сьогодні не існує, зруйнований в 1945 році



Розташований в самому центрі Варшави, один з найбільших на той час вокзалів в Європі, повинен був стати візитівкою як столиці, так і держави. Мінімалістична архітектура виконана з дорогих матеріалів – для облицьовування фасаду використано доломіт і граніт, підземні платформи викладено базальтом, сходи – мармуром, а стелі – лакованим етернітом, який спеціально підсвічувався. Монументальний центральний хол мав конструкцію зі сталі, а його розмір складав 33 тис. м³. Хол прикрашали настінні картини і сграфіто, а також статуя Полонії, яка піднімає орла. Темами художніх оздоблень були алегоричні зображення головних галузей польської промисловості: сільського господарства, гірництва, риболовства, ткацтва, мистецтва, освіти, будівництва, а також символічне зображення природних багатств. Роботи над інтер’єрами не були закінчені до початку Другої світової війни


Модерністичний погляд. Фотографії Чеслава Ольшевського

Прізвище Чеслава Ольшевського в Польщі асоціюється не лише з мистецтвом фотодокументації на найвищому рівні, але теж з загальновідомим образом польської архітектури міжвоєнного двадцятиріччя. Адже збережені на фотоплівках будинки вплинули на уявлення про визначну художню культуру ІІ Речі Посполитої. Ольшевський з любов’ю документував як монументальні урядові будівлі загалом, так і їхні деталі. Він співпрацював зі щомісячним журналом «Архітектура і будівництво», для якого фотографія була основним інструментом популяризації архітектури модернізму. Фотографія використовувалась з метою документації і освіти – разом з фотомонтажем – впливала на сприйняття польської архітектури модернізму.  


Підпишись на розсилку

Загальна підписка
Підписка для ЗМІ

Дякуємо
Помилка при відправці запитання
Ви невірно заповнили поля