Події


 

 

Участь польської художниці Олександри Кубяк з групи перформерок Головний Суддя у проекті «Жіночий ЦЕХ»



01 — 02 березня 2012
Київ
1 березня - 2 березня
Центр візуальної культури при НаУКМА, вул. Сковороди,2

 

Польський Інститут у Києві

запрошує на зустріч

з польською перформеркою Олександрою Кубяк

з групи «Головний Суддя» 

у рамках проекту  Жіночий ЦЕХ

1 березня 2012 року (четвер ) о 18:00

Центр візуальної культури при НаУКМА, вул. Сковороди, 2

Олександра Кубяк (1978 р.н.) спільно з Кароліною Віктор (1979 р.н.) створили групу «Головний Суддя» - польський сучасний дует мистецького перформансу з Зеленої Ґури. Група діє, починаючи з 2001 року. 2004 року художниці спільно захистили диплом на факультеті мистецтв університету у Зеленій Ґурі. 2006 року, група отримала нагороду польського телеканалу Kultura. 2007 року – отримала номінацію на нагороду Погляди – нагорода фонду Deutsche Bank. Група асоціюється з середовищем неофеміністичного та гендерного мистецтва.

 

 

Якщо взаємини з іншим мають у собі щось більше ніж контакт з таємницею, то так стається через те, що до іншої людини ми пробиваємось у щоденному житті, коли його самотність та глибока іншість прихована за загально- прийнятими правилами поведінки.

Емануель Левінас 

 

 

«Dolce Vita» – документальний фільм, передумовою для створення якого стала зустріч художниці з інвалідом, що жебракує на вулиці у Зеленій Ґурі. Обличчя, що неодноразово стикалися на вулиці, не помічаючи одне одного, зустрілися у новій ситуації. Олександра Кубяк запросила пана Генрика разом повчитися танцю, і ці взаємини тривали  більше чотирьох місяців.

Весь цей час перформерка намагалася зблизитись із цим чоловіком за допомогою уроків танцю, який через близькість, спільні зусилля та безпосередній фізичний контакт руйнує бар’єри між людьми.

 

«Dolce Vita» розповідає про подолання кордонів в емоційній та фізичній сферах, про ефект зіткнення з дійсністю іншої людини. Художниця багато разів намагалась знайти спільну мову з героєм, однак постійно перед нею з’являлась стіна соціального рівня героя.

 

Танго вимагає гармонії двох відсторонених тіл, порозуміння, сприйняття, «вивчення» іншої людини. Проте, їхня взаємодія, співзвучність їхніх тіл була перервана відсутністю комунікації, фізичною та емоційною дистанцією. Танець став метафорою людських взаємин, зітканих з невдалих жестів, сорому та несміливості, що характеризують перші зустрічі. Водночас, проблема інвалідності одного з партнерів перестала бути головною, оскільки обоє – і відома мисткиня, й бідний жебрак – насправді зустрілися зі своїми фізичними обмеженнями. Роль медіаторки між героєм та георїнею взяла на себе вчителька танго, яка протягом занять намагалася підібрати для пари хореографію, яка відповідала б історії їхнього знайомства.

Емоції, які наростали підчас занять проявились підчас останнього танцю. Могло би здатися, що спільний виступ буде завершенням задуму: закінчити твір, якому обоє присвятили багато зусиль. Однак у цей момент відбулося пересунення існуючих бар’єрів – герої фільму відкрилися, усвідомлюючи кожен свій порух, на обличчях проступила міміка, якої раніше не було.

 

«Dolce Vita» може слугувати ілюстрацією думки Емануеля Левінаса, який твердить, що з огляду на дистанцію між «ти» та «я» стосунки з Іншим стають неможливими. Партнерство героїв є лишень епізодом, що закінчується разом із записом останнього танцю.

 

Марта Ґендера

Стрічку реалізовано у співпраці з www.bwazg.pl та http://www.fundacjasalony.pl/

 

Жіночий ЦЕХ –  мистецький проект групи "Феміністична Офензива" з нагоди Міжнародного дня прав жінок. Мета арт-майстерні “Жіночий цех” – пластично та символічно перетворити простір ЦВК, принаймні на тиждень повністю фемінізувати його та вибудувати у цьому знаковому місці інтелектуально-мистецької взаємодії новий простір жіночої солідарності. Художниці працюватимуть над перетворенням простору шляхом безпосередньої роботи в галереї, створення мистецьких об’єктів, відео-інсталяцій, тілесних перформансів, фото-проектів, роботи з текстом, а також проведення відкритих майстерень для всіх охочих. Кураторський колектив ставить за мету створити неформальний горизонтальний простір співпраці художниць зі Східної Європи, що працюватимуть на засадах творчої солідарності над питаннями, якими займається сучасна феміністична теорія, а саме:

- гендерна нервіність в сучасному суспільстві,

- поєднання продуктивної (інтелектуальної) та репродуктивної (хатньої) праці,

- конструювання власної жіночності, тілесність,

- материнство,

- гендерне насильство.

Майстерні відкриваються для співтворчості з глядач(к)ами та спілкування зі ЗМІ о 15:00

УЧАСНИЦІ:

Євгенія Бєлорусець (Україна) – художниця, фотографка http://www.belorusets.com/

Анна Звягінцева (Україна) – художниця

Алевтіна Кахідзе (Україна) - художниця, перформерка http://www.alevtinakakhidze.com/topic_09.html

Аліна Копиця (Україна) - художниця, дизайнерка

Олександра Кубяк (Польща) - акціоністка, перформерка, група “Головний Суддя”

http://www.bwa.wroc.pl/index.php?l=en&id=133&b=1&w=1

Олеся Хоменко (Україна) – художниця

Інна Чілова (Україна) - художниця, каліграфка

Tanzlaboratorium (Україна) - Лариса Венедиктова, Ольга Комісар, перформерки

http://vimeo.com/user2943543

Умная Маша (Росія) - радикальна феміністка, кібер-художниця

http://smartmary.livejournal.com

Контактна особа: Чермалих Наталія +380672327475, nataliya.tchermalykh@gmail.com 

Детальна програма та більше інформації: http://ofenzyva.wordpress.com/,

http://www.facebook.com/events/216770728420561/

 

Жіночий ЦЕХ – 1-2 березня 2012 року, 

Центр Візуальної Культури НаУКМА, 

вул. Сковороди, 2, Староакадемічний корпус

10:00 - 19:30

Підпишись на розсилку

Загальна підписка
Підписка для ЗМІ

Дякуємо
Помилка при відправці запитання
Ви невірно заповнили поля